Поет – без останнього пристанища. Останки Олександра Олеся ексгумували в Чехії

Поет – без останнього пристанища. Останки Олександра Олеся ексгумували в Чехії

3 січня в Празі примусово ексгумували останки  відомого українського поета-символіста, драматурга, публіциста Олександра Олеся. Причина примусової ексгумації банальна, як світ: гроші. Справа в тому, що за чеськими законами, після поховання родичі або друзі померлих мають сплачувати ренту за місце на кладовищі розміром у 20 тисяч чеських крон на 10 років. Це приблизно 20 тисяч гривень.

Драматизм ситуації підсилюється ще й тим, що в могилу Олександра Олеся, у якій він покоївся 70 років, поховають Володимира Михайлишина (громадянин Чехії, виходець з України, меценат), який протягом довгих років з власної ініціативи сплачував ренту за могилу Олександра Олеся. Таке рішення у зв’язку зі смертю батька прийняв син Михайлишина.

Під час ексгумації на Ольшанському кладовищі у Празі зібралися представники української діаспори, а також було багато поліції.

Останки Олександра Олеся та його дружини були перенесені в депозитарій кладовища до моменту прийняття рішення родичами поета остаточного місця поховання. Рішення буде приймати онук поета, який проживає в Канаді. Його плани щодо подальшого перепоховання поки що невідомі, можливо, останки буде перевезено до Канади. Проте в Україні вже ведуться суперечки з даного приводу.

Багато хто вважає, що місцем поховання має бути місто Білопілля Сумської області, де народився письменник.  В Українському інституті національної пам`яті впевнені, що Олесь заслуговує поховання в Києві і пропонують для цього Алею почесних громадян на Лук`янівському кладовищі. У Міністерстві культури України створили комісію, в даному випадку – по можливому перепохованню Олеся в Україні.

Напрошується відразу ж питання створення Національного пантеону як сакрального місця пам`яті, де зможуть знайти спочинок найвидатніші особистості України. Тим більше, що таких осіб немало, і це може бути не поодинокий випадок. Лише на Ольшанському кладовищі в Празі цього року можуть примусово ексгумувати останки драматурга Спиридона Черкасенка, громадської діячки, педагога Орисі Єфремової-Дурдуківської; інженера-будівельника Олександра Ярошевського.

Крім того, на кладовищах світу поховані Дорошенко, Головатий, Бандера, Шухевич, Петлюра, Винниченко… – сотні героїв, які жили Україною, а Україна жива завдяки їм.

Україна, принаймні, повинна бути готова надати їм останнє пристанище або проплачувати їхні поховання, де це потрібно, щоб не вийшло, як у випадку з Олександром Олесем.

Наразі посольство України в Чехії обіцяє вжити всіх необхідних заходів для перепоховання. А ми у світлу пам’ять про поета публікуємо його вірш, написаний 100 років тому.

Олександр Олесь

1916 рік

Коли б ми плакати могли,

Які б річки з очей незрячих,

Які б річки з очей гарячих

По Україні потекли!

Коли б ми плакати могли…

Коли б ми вірити могли,

Які б ми витерпіли муки,

Яку б вагу взяли на руки,

Які б хрести ми понесли!

Коли б ми вірити могли…

Коли б ми гніватись могли,

Які б пожежі засвітили,

Які б кайдани ми розбили,

Якого б ката розп’яли!

Коли б ми гніватись могли…

Написано Народна Україна

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *