Ми знаємо, куди поділися гроші вкладників ліквідованих банків

Ми знаємо, куди поділися гроші вкладників ліквідованих банків

У контексті націоналізації Приватбанку – процесі, наслідки якого для економіки України навіть важко прогнозувати, цікавою уявляється роль ФГВФО (далі – Фонду), який також задіяний у схемі націоналізації. Тим більше, що у Фонду є свої «скелети у шафі», зокрема у процесі реалізації активів банків, що ліквідуються.

Українські банки все ще йдуть із ринку – понад 80 неплатоспроможних гравців – із цією відміткою ми зустріли грудень 2016-го. Усі їхні активи перейшли в розпорядження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Його завдання – вигідно і швидко продати, щоб було чим розплачуватися з вкладниками, НБУ, МФУ, а також іншими кредиторами.

При цьому, із понад 80 млрд. грн., які вкладники вже отримали від Фонду, виторгувано від продажу активів банків аж… 1,5 млрд. грн.

Система продажу активів неплатоспроможних банків залишається неефективною

ФГВФОМабуть, Фонд не дуже зацікавлений у долі портфелів проблемної заборгованості банків, чиє майно перейшло в його розпорядження. Акцент роблять на найліквідніші продукти, а споживчі без застави борги досі лежать у Фонду «на далекій полиці» і далі знецінюються.

Роботу з кредитами фізичних осіб ведуть за принципом «платять боягузи та ліниві». Хоча враховуючи, що йдеться про позики з простроченням не менше року, то про які проплати ми говоримо?

Факт залишається фактом: роздрібні продажі для споживчих кредитів не просуваються.

До того ж, судячи з результатів, реалізація боргів юридичних осіб теж іде погано. Тут є недостатність вихідних даних про лот, за отримання яких потрібно платити наперед 10% від номінальної вартості. А це (увага!) можуть бути мільйони. Не кожен інвестор ризикне віддати такі гроші за «кота в мішку», хоч Фонд навіть і обіцяє повернути їх у разі відмови від участі чи програшу в торгах. І не зрозуміло, для чого аукціони ведуть відразу на 12-ти електронних майданчиках: паралельно встежити за ними дуже важко. Значно зручніше було б створити єдиний для всіх простір продажів, як це вже неодноразово обіцяла відповідальна за продаж активів у Фонді Юлія Берещенко.

Періодично Фонд дає прес-релізи, оголошуючи, активи яких банків і на яку суму виставлятимуть на торги цього/наступного тижня. Цифри планів і результатів відрізняються на сотні мільйонів.

Рівень виконання плану свідчить про низький попит і про те, що Фонд продає вже більше, ніж рік, а техніку продажів зовсім не налагоджено. Можливо, пора змінювати підходи та менеджмент, щоб отримати хоч якийсь більш-менш відчутний результат?

Перспектива на 100 років

Проаналізувавши офіційні дані ФГВФО за результатами торгів, ми розуміємо, що система працює неефективно, або ж – не працює зовсім.

Фонд розраховується із вкладниками банків бюджетними та кредитними коштами, які доведеться повертати через певний час, а із зменшенням регулярних зборів у зв’язку із повальною ліквідацією банків та націоналізацією Приватбанку, стає незрозумілим і подальше існування самого Фонду.

Навіщо при таких результатах утримувати в структурі Фонду Департамент консолідованого продажу та управління активами (ДКПУА) ФГВФО?!

Чим займається його 45-літнй керівник з базовою інженерною освітою Юлія Берещенко?

Як виконуються її обіцянки «конструктивної роботи заради досягнення максимально ефективного результату в сфері управління та реалізації активів неплатоспроможних банків»?

Як бути з її обіцянками «реалізовувати (ці активи) за найвищою ціною в кризових умовах»?

Нам просто цікаво, а де у світі навчають подібному «конструктиву»?!

Ну, і на завершення трохи іншої статистики: Департамент згаданої пані Берещенко налічує 44 працівника (із 370 чоловік Фонду).

Їхня робота нагадує той анекдот: «А невже тут ще й зарплату платять?»…

Проте настане момент, коли майно банків буде продано, а нереалізовані кредити перетворяться на пшик під печаткою «безнадійні». Тоді вже й мови не буде – четверту, чи сьому черги на компенсації за вкладами.

За даними Фонду, на 01.11.2016 р. вкладникам 86-ти неплатоспроможних банків уже виплатили понад 80 млрд. грн. Більша частина з них – кредити від НБУ. Повернути ці гроші планують з виторгу від продажу активів банків.

Отже, спробуємо підрахувати, скільки часу знадобиться Фонду на те, щоб отримати необхідну суму.

За таких темпів Фонд відіб’є свої 80 млрд. грн. через… 100 років.

Тож невже обіцянки та неправда з вуст керівника ДКПУА не втомили директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів Костянтина Ворушиліна?!

Народ вони втомили точно.

Написано Народна Україна

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *